Відома українська письменнця Галина Олексіївна Демченко (1922 - 1986 рр.) народилася в селі Олександрівка на Кіровоградщині, але дитинство її пройшло в селі Макіївка Чернігівської області.Там її батько став працювати агрономом, а мати в радгоспі вела лікнеп. Дівчинка бігала за мамою «хвостиком», і не дивно, що в шість років вона вже вміла читати й писати. Тому й навчатися пішла одразу в другий клас. У шкільній стінгазеті з’являються її перші вірші. Щасливі то були роки! Узимку — ковзани й санчата, а влітку — турбота про город, квітник, птахів, весела праця у дитячій польовій бригаді. Любила Галя теплі тихі вечори, коли вся родина всідалася під зорями й слухала українські пісні, які так дзвінкоголосо виспівували сільські дівчата. Майже всі ці пісні дівчинка знала напам’ять. Ще б пак, адже дівчата інколи брали її до свого гурту і вона теж підтягувала своїм тоненьким голосочком.
Війна обірвала щасливе життя сім’ї: помирає батько, гине на фронті старша сестра, тяжко хворіє мати. Дівчині довелося надовго перервати навчання, а згодом його треба було поєднувати з працею. Галина Демченко навчається на підготовчих курсах Кіровоградського педінституту, одночасно працюючи секретарем-друкаркою. У неї був ще й неабиякий хист до малювання, який привів її до Київського художньо-промислового училища. Та література перемогла — і Галина Демченко стала письменницею, писала вірші та прозу для дорослих і дітей.
БІЛОЧКА
- Де ти, білочко, живеш? Що ти, білочко, гризеш? - У зеленому ліску, у дуплі, у соснячку я гризу горішки і гриби і шишки. - А в морози люті, злі ти не мерзнеш у дуплі? — Мене добре зігріва моя шубка хутрова, і тому зимові дні мені зовсім не страшні.
.jpg)
